ИНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦИИ

Положениями п. 44.1 НКУ установлено, что для целей налогообложения налогоплательщики обязаны вести учет доходов, расходов и других показателей, связанных с определением объектов налогообложения и/или налоговых обязательств, на основании первичных документов, регистров бухгалтерского учета, финансовой отчетности, других документов, связанных с вычислением и уплатой налогов и сборов, ведение которых предусмотрено законодательством.

Если исходить из того, что налогоплательщикам запрещается формирование показателей налоговой отчетности на основании данных, не подтвержденных документами, определенных абзацем первым этого пункта, то для проведения корректировки сумм налогового кредита по НДС покупателю, возвратившему товар необходимо иметь расчет корректировки количественных и стоимостных показателей к налоговой накладной (далее — Расчет корректировки), выписанный поставщиком товаров.

Результат пересчета налоговых обязательств и налогового кредита поставщика и получателя отражается в составе налоговой декларации за отчетный налоговый период в порядке, определенном центральным органом ГНС (192.3 НКУ).

Если следовать «букве закона», то у поставщика, вернувшего товар, относительно которого суммы НДС были отнесены в состав налогового кредита, без наличия должным образом оформленного Расчета корректировки, нет оснований для корректировки НДС даже в случае, если после возврата товара истекло 365 к. д.

ГНАУ в письме от 11.01.2011 г. N 547/7/16-1117 обращает внимание на то, что в случае, если Расчет корректировки составляется к налоговой накладной, которая в соответствии с п. 201.10 ННУ и п. 11 подразделения 2 раздела XX НКУ подлежит регистрации в Едином реестре налоговых накладных, то Расчет корректировки предоставляется покупателю только после его регистрации в Едином реестре налоговых накладных.

Прежде всего, следует отметить, что нормы Закона о прибыли к распределению налогового кредита по НДС никакого отношения не имели.

Поскольку до 1 января 2011 года право на налоговый кредит определялось в соответствии с Законом о НДС, напомним некоторые нормы, касающиеся данного вопроса.

Во-первых, согласно пп. 7.5.1 Закона о НДС дата возникновения права налогоплательщика на налоговый кредит определялась «по правилу первого события».

Во-вторых, в соответствии с абз. 3 пп. 7.4.1 Закона о НДС налоговый кредит отчетного периода определялся, в частности, в течение такого отчетного периода в связи с приобретением (строительством, сооружением) основных фондов (основных средств, в т. ч. других необоротных материальных активов и незавершенных капитальных инвестиций в необоротные капитальные активы), в т. ч. при их импорте, с целью дальнейшего использования в производстве и/или поставке товаров (услуг) для налогооблагаемых операций в пределах хозяйственной деятельности налогоплательщика. При этом право на начисление налогового кредита возникало независимо от того, начали ли основные фонды использоваться в налогооблагаемых операциях в пределах хозяйственной деятельности налогоплательщика в течение отчетного налогового периода, а также от того, осуществлял ли налогоплательщик налогооблагаемые операции в течение такого отчетного налогового периода.

 В третьих, в случае, когда товары (работы, услуги), изготовленные и/или приобретенные, частично использовались  в налогооблагаемых операциях, а частично нет, в сумму налогового кредита включалась та часть оплаченного (начисленного) НДС при их изготовлении или приобретении, которая соответствовала части использования таких товаров (работ, услуг) в налогооблагаемых операциях отчетного периода (пп. 7.4.3 Закона о прибыли).

Примером распределения сумм «входного» НДС был представлен в таблице 2 статьи «Схема распределения «входного» НДС», опубликованной в еженедельнике «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН» 17.08.2009, № 12 (12).

ГНАУ в письме от 16.11.2010 г. № 24845/7/16-1517-26 разъясняла, что распределение указанных сумм НДС происходило в соответствии с коэффициентом, определенным как отношение объема налогооблагаемых операций к общему объему поставки товаров (работ) в текущем отчетном периоде (без учета НДС). А в случае, если налогоплательщик осуществлял корректировку налоговых обязательств предыдущих периодов, определенных в соответствии с пп. 7.4.3 Закона о НДС, то во время корректировки необходимо было пересматривать часть использования приобретенных товаров (услуг) в налогооблагаемых операциях. При этом, с целью корректировки налогового кредита следовало учитывать налогооблагаемые операции того отчетного периода, показатели которого корректируются (а не того, в котором такая корректировка происходила).

Новые принципы распределения сумм НДС «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН» рассматривал в одноименной статье, опубликованной 31.01.2011, № 05 (88).

Исходя их того, что суммы НДС, уплаченные при приобретении основных средств до 01.01.2011 г., были включены в налоговый кредит пропорционально части их использования в налогооблагаемых операциях в периоде их приобретения, то корректировать налоговый кредит на основании п. 199.4 НКУ не нужно.  

Однако ГНАУ в письме от 25.10.2011 г. № 4261/6/15-3415-04 считает иначе: правило пропорционального отнесения сумм НДС в состав налогового кредита и перерасчета части использования необоротных активов в налогооблагаемых операциях по результатам 12, 24 и 36 месяцев их использование, введенное нормами НКУ, который вступил в силу 01.01.2011 г., нормы ст. 199 раздела V данного Кодекса должны применяться к необоротным активам независимо от даты их приобретения.

Относительно письма ГНАУ от 25.10.2011 г. № 4261/6/15-3415-04 можно только отметить, что, по-прежнему, налоговая консультация имеет индивидуальный характер и может использоваться исключительно налогоплательщиком, которому она была предоставлена (52.2 НКУ).  

Периодическое обобщение налоговых консультаций, касающихся значительного количества налогоплательщиков или значительной суммы налоговых обязательств, проводит центральный орган контролирующего органа и утверждает приказом обобщающие налоговые консультации, которые подлежат обнародованию (п. 52.6 НКУ).

Виктория, Вам также доброго дня и спасибо за внимание к нашим ресурсам!

Полностью согласны, что сфера налогообложения у нас отнюдь непростая и свидетельством тому количество возникающих вопросов.

Кроме того, как показала сегодняшняя интернет-конференция, много вопросов могут быть отнесены в разряд риторических.

По сути заданных Вами вопросов – вряд ли на них можно предметно ответить в рамках отведенного времени и формата конференции.

В этой связи, можем отметить лишь следующее.

Случаи обязательной и добровольной регистрации прописаны в ст. 181 - 183 НКУ и утвержденном «профильном» Порядке. Каких-либо специальных регистрационных особенностей для юридических компаний не установлено.

Но вынуждены обратить внимание на такой момент. Как свидетельствуют вопросы, в частности звучавшие сегодня, получить статус плательщика НДС сегодня дело очень непростое. Даже для тех из них, для кого регистрация является обязательной.

В отношении оптимального выбора системы налогообложения – этот вопрос требует более чем индивидуального рассмотрения. Ведь «выгодность» прежде всего может зависеть не  только от вида деятельности, но и от  организационной структуры, динамики операций и прочих многочисленных факторов.

Согласитесь, юридические компании могут между собой разниться не меньше, нежели с компаниями других сфер деятельности.

Надеемся, что наши информационные продукты позволят Вам принимать только правильные управленческие решения.

Спасибо также всем принявшим участие и до следующей встречи следующей 28 ноября.

Традиционно напоминаем, ответы на отдельные вопросы можно будет найти в свежих номерах еженедельника «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН».

Уважаемая Екатерина!  Мы уже ответили на подобный вопрос. Смотрите, пожалуйста, ответ для госпожи Дубинкиной Натальи Андреевны.

В дополнение к Вашему вопросу хотели добавить, что инфляционные начисления  за время просрочки оплаты за товар все же  отвечают статусу компенсации стоимости товара/услуг. Поэтому их надо включать в базу налогообложения НДС по п. 188.1 НКУ.

Основания для начисления пени в указанном Вами случае у налоговой есть. Пеня начисляется в соответствии с нормами гл. 12 НКУ.

Ответ на Ваш вопрос предоставлен в ЕБНЗ:

«…

Згідно з пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 р. II ПКУ пеня нараховується, зокрема, у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Пеня, визначена пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 р. II ПКУ, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (абз. 2 п. 129.4 ст. 129 р. II ПКУ). Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 р. II ПКУ).

Таким чином, при самостійному виявленні платником податків заниження суми податкового зобов'язання пеня розраховується виходячи із суми заниження та за весь період заниження (з дня настання строку погашення податкового зобов'язання по день фактичної сплати (включно) суми заниженого податкового зобов'язання) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. При цьому сума пені в податковій декларації з ПДВ відображенню не підлягає».

Напомним, что  неустойка (штраф, пеня) —  это денежная сумма или другое имущество, которые должник должен передать кредитору в случае нарушения должником обязательства (п. 1 ст. 549 ГКУ).

Неустойка —  это один из видов обеспечения выполнения основного обязательства, предметом которого может быть как денежная сумма, так и движимое и недвижимое имущество.

В то же время неустойка (штраф, пеня) — это штрафная (хозяйственная) санкция в виде денежной суммы, которую участник хозяйственных отношений обязан уплатить в случае нарушения им правил осуществления хозяйственной деятельности, невыполнения либо ненадлежащего выполнения хозяйственного обязательства (п. 1 ст. 230 ХКУ).

В зависимости от порядка расчета неустойки определено два ее подвида (п. п. 2–3 ст. 549 ГКУ):

1) штраф, исчисляемый в процентах от суммы невыполненного или ненадлежащим образом выполненного обязательства;

2) пеня, рассчитываемая в процентах от суммы несвоевременно выполненного денежного обязательства за каждый день просрочки исполнения.

Право на неустойку возникает независимо от наличия у кредитора убытков, причиненных невыполнением или ненадлежащим выполнением обязательства. Причем кредитор не имеет права на неустойку в случае, если должник не отвечает за нарушение обязательства.

Таким образом,  неустойка — это плата не за товар (работы, услуги), а своего рода наказание за нарушение договорных обязательств.

Исходя из этого, а  также из определения поставки товаров (услуг) и объекта налогообложения, приведенных  в пп. 14.1.191  и в п.188.1 НКУ  дают основания считать, что  денежные средства, полученные налогоплательщиком в виде неустойки (штрафов, пени), НДС облагаться не должны.

Заметим, что в бытность действия Закона о НДС  аналогичное мнение высказывала и ГНАУ (см. письмо от 25.07.2001 г. № 9049/7/16-1277).

Потом  ее же позиция кардинально изменилась. И уже  в письмах от 16.01.2009 г. № 738/7/16-1517-26, от 06.08.2009 г. № 7599/6/16-1515-26, № 16773/7/16-1517-26 ГНАУ указывала, что подобные суммы являлись  объектом налогообложения.

В настоящее время свою позицию по вопросу обложения таких сумм НДС ГНАУ высказала в ЕБНЗ. Приведем фрагмент ответа: «…суми штрафу, що сплачуються платником ПДВ - покупцем відповідно до договору у разі простроченого виконання ним договірних зобов'язань, розцінюються як компенсація вартості поставлених йому товарів/послуг, яка збільшує базу оподаткування ПДВ, а тому постачальник таких товарів/послуг на дату фактичного отримання цих сум повинен збільшити податкові зобов'язання з ПДВ та виписати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, наданої за операцією з постачання товарів/послуг. При цьому, якщо такі суми обліковуються покупцем як такі, що збільшують вартість отриманих товарів/послуг і в подальшому включаються до вартості оподатковуваних товарів/послуг, які ним поставляються, то такий платник податку має право включити до податкового кредиту зазначені суми на підставі отриманого розрахунку коригування до податкової накладної за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту. У разі якщо суми штрафу сплачуються покупцем за рішенням суду, то такі кошти не є об'єктом оподаткування ПДВ та не призводять до додаткового виникнення податкових зобов'язань у постачальника».

Согласно пп. 197.1.14 НКУ освобождаются от налогообложения НДС операции по поставке жилья (объектов жилого фонда), кроме их первой поставки.

См. также по этому вопросу письмо ГНАУ от 14.07.2011 г. № 344/2/16-1510:

«…суб'єкт господарської діяльності (юридична особа), зареєстрований платником податку на додану вартість, планує здійснити продаж житлового будинку (котеджа), який перебував в його власності і який ним було придбано раніше у фізичної особи.

Таким чином, викладена в запиті операція з продажу житлового будинку не відповідає визначенню операції першого постачання, а тому відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Кодексу звільняється від оподаткування податком на додану вартість».

Шановна Ярославо! Почнемо з того, що питання, які Ви поставили, дійсно є актуальними на сьогодні. Про проблеми зазначення  коду УКТ ЗЕД при подальших поставках ввезених  в Україну до 06.08.2011 р. товарів,  які поставляються особою, що не є імпортером таких товарів, ми вже писали у статті «Код УКТ ЗЕД в податковій  накладній: післямова».

В цій статті ми звернули увагу на роз‘яснення ДПАУ з ЕБПЗ.

А саме, на питання «Яким чином для заповнення податкової накладної визначається код УКТ ЗЕД платником податку, який не є безпосереднім імпортером, при постачанні ним на митній території України товарів, які були ввезені (імпортовані) на митну територію України до 06.08.2011?», ДПАУ відповіла наступним чином:

«Відповідно до п. 201.1 ст. 201 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 313 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV, із змінами та доповненнями, визначено, що митні органи відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, тобто на Держмитслужбу України покладено право здійснення остаточних висновків щодо визначення кодів товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності.

Класифікація товарів за УКТ ЗЕД здійснюється за правилами, затвердженими Законом України від 5 квітня 2001 року № 2371-III "Про Митний тариф України", зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2371).

Відповідно до Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року, зі змінами та доповненнями, ведення УКТ ЗЕД здійснюється Держмитслужбою України, яка, зокрема, розробляє пояснення до товарних підкатегорій УКТ ЗЕД (національний рівень деталізації товарів) з метою забезпечення однакового тлумачення та застосування УКТ ЗЕД, які мають рекомендаційний характер; здійснює заходи щодо організації роботи з видання та поширення УКТ ЗЕД і пояснень до неї; поширює інформацію про застосування УКТ ЗЕД.

Таким чином, платник податку, який не є безпосереднім імпортером, при постачанні на митній території України товарів, які були ввезені (імпортовані) на митну територію України до 06.08.2011, повинен в податковій накладній зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД, який визначається таким платником податку згідно із Законом № 2371 та відповідними поясненнями до товарних підкатегорій УКТ ЗЕД, які розробляються та надаються Держмитслужбою України».

Базуючись на такій відповіді та на згаданих ДПАУ законодавчих і  нормативных актах «Б&З» дав свої поради стосовно зазначення коду УКТ ЗЕД у такому випадку.

Ми вважаємо, що у даному випадку можливо скористатись першим правилом Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, наведених у додатку до Закону України «Про Митний тариф України» (у редакції Закону України від 21.12.2010 р. № 2829-VI). Та для юридичних цілей при класифікації таких товарів з метою зазначення коду УКТ ЗЕД при  їх поставці виходити з найменувань товарних позицій, тобто визначити код на рівні 4-х знаків відповідной групи товарів з УКТ ЗЕД, затвердженох Законом України від 05.04.2001 р. № 2371-III. Це з нашого погляду не є важким.

Також ми звертаємо увагу на роз‘яснення ДПАУ з ЕБПЗ стосовно зазначення країни походження товару. А саме: «Яким чином покупець може пересвідчитись, що товар не був ввезений (імпортований) на митну територію України, якщо постачальник у податковій накладній не зазначив код товару згідно з УКТ ЗЕД?

Відповідь:

<…> Згідно із ст. 6 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів", із змінами та доповненнями (далі —  Закон № 1023), продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість.

Відповідно до частини першої ст. 15 Закону № 1023 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

 Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Частиною другою ст. 15 Закону № 1023 визначено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.

Тобто на всіх етапах реалізації товару до кінцевого споживача у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування, покупець має можливість ознайомитися з найменуванням та місцезнаходженням виробника (виконавця, продавця)».

Стосовно відповідальності зауважимо, що незазначення одного з обов‘язкових реквізитів назалежно з яких причин може привести до того, що покупець у разі порушення продавцем порядку оформлення податкової накладної має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

До того ж згідно ст.  163¹ КпАП за порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, —   тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За такі самі дії,  вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Що стосується неправильного зазначення коду УКТ ЗЕД, то вважаємо: до появи офіційних роз‘яснень з приводу загального для усіх порядку  визначення коду УКТ ЗЕД,  у Вашому випадку все ж таки немає законодавчих підстав для притягнення до відповідальності.

С 06.08.2011 г. согласно абз. 2 п. 182.1 НКУ:

«Особа, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300000 гривень та яка не є платником податку відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу, може добровільно зареєструватися незалежно від наявності здійснених нею оподатковуваних операцій та обсягу постачання товарів/послуг іншим платникам податку».

Прежде всего, следует отметить, что нормы Закона о прибыли к распределению налогового кредита по НДС никакого отношения не имели.

Поскольку до 1 января 2011 года право на налоговый кредит определялось в соответствии с Законом о НДС, напомним некоторые нормы, касающиеся данного вопроса.

Во-первых, согласно пп. 7.5.1 Закона о НДС дата возникновения права налогоплательщика на налоговый кредит определялась «по правилу первого события».

Во-вторых, в соответствии с абз. 3 пп. 7.4.1 Закона о НДС налоговый кредит отчетного периода определялся, в частности, в течение такого отчетного периода в связи с приобретением (строительством, сооружением) основных фондов (основных средств, в т. ч. других необоротных материальных активов и незавершенных капитальных инвестиций в необоротные капитальные активы), в т. ч. при их импорте, с целью дальнейшего использования в производстве и/или поставке товаров (услуг) для налогооблагаемых операций в пределах хозяйственной деятельности налогоплательщика. При этом право на начисление налогового кредита возникало независимо от того, начали ли основные фонды использоваться в налогооблагаемых операциях в пределах хозяйственной деятельности налогоплательщика в течение отчетного налогового периода, а также от того, осуществлял ли налогоплательщик налогооблагаемые операции в течение такого отчетного налогового периода.

 В третьих, в случае, когда товары (работы, услуги), изготовленные и/или приобретенные, частично использовались  в налогооблагаемых операциях, а частично нет, в сумму налогового кредита включалась та часть оплаченного (начисленного) НДС при их изготовлении или приобретении, которая соответствовала части использования таких товаров (работ, услуг) в налогооблагаемых операциях отчетного периода (пп. 7.4.3 Закона о прибыли).

Примером распределения сумм «входного» НДС был представлен в таблице 2 статьи «Схема распределения «входного» НДС», опубликованной в еженедельнике «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН» 17.08.2009, № 12 (12).

ГНАУ в письме от 16.11.2010 г. № 24845/7/16-1517-26 разъясняла, что распределение указанных сумм НДС происходило в соответствии с коэффициентом, определенным как отношение объема налогооблагаемых операций к общему объему поставки товаров (работ) в текущем отчетном периоде (без учета НДС). А в случае, если налогоплательщик осуществлял корректировку налоговых обязательств предыдущих периодов, определенных в соответствии с пп. 7.4.3 Закона о НДС, то во время корректировки необходимо было пересматривать часть использования приобретенных товаров (услуг) в налогооблагаемых операциях. При этом, с целью корректировки налогового кредита следовало учитывать налогооблагаемые операции того отчетного периода, показатели которого корректируются (а не того, в котором такая корректировка происходила).

Новые принципы распределения сумм НДС «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН» рассматривал в одноименной статье, опубликованной 31.01.2011, № 05 (88).

Исходя их того, что суммы НДС, уплаченные при приобретении основных средств до 01.01.2011 г., были включены в налоговый кредит пропорционально части их использования в налогооблагаемых операциях в периоде их приобретения, то корректировать налоговый кредит на основании п. 199.4 НКУ не нужно.  

Однако ГНАУ в письме от 25.10.2011 г. № 4261/6/15-3415-04 считает иначе: правило пропорционального отнесения сумм НДС в состав налогового кредита и перерасчета части использования необоротных активов в налогооблагаемых операциях по результатам 12, 24 и 36 месяцев их использование, введенное нормами НКУ, который вступил в силу 01.01.2011 г., нормы ст. 199 раздела V данного Кодекса должны применяться к необоротным активам независимо от даты их приобретения.

Относительно письма ГНАУ от 25.10.2011 г. № 4261/6/15-3415-04 можно только отметить, что, по-прежнему, налоговая консультация имеет индивидуальный характер и может использоваться исключительно налогоплательщиком, которому она была предоставлена (52.2 НКУ).  

Периодическое обобщение налоговых консультаций, касающихся значительного количества налогоплательщиков или значительной суммы налоговых обязательств, проводит центральный орган контролирующего органа и утверждает приказом обобщающие налоговые консультации, которые подлежат обнародованию (п. 52.6 НКУ).